Книга Вірші дилетанта. Автор - Олександр Ройтбурд (Meridian Czernowitz)

Книга Вірші дилетанта. Автор - Олександр Ройтбурд (Meridian Czernowitz)

Книга Вірші дилетанта. Автор - Олександр Ройтбурд (Meridian Czernowitz) від компанії Книгарня БУККАФЕ - фото 1
299 ₴
Мін. сума замовлення 200 ₴
В наявності

Доставка

Детальніше про доставку

Оплата

Характеристики

Країна виробництва
Україна
Жанр
поезія
Мова видання
українська
Кількість сторінок
104
Вид палітурки
тверда
Тип поверхні паперу
матовий
Тип поліграфічного паперу
офсетний
Стан
новий
Производитель
Nobrand
Количество страниц
104
Год издания
2021
Издательство
Meridian Czernowitz
ISBN
978-617-8024-19-2
штрихкод
9786178024192

Опис

Про книгу:

Цю книжку, мабуть, можна було б назвати книжкою вибраних віршів. Якби при цьому знати, з чого саме авторові довелося вибирати. Я цього не знаю, тому не вживатиму більше помпезно-громіздкого визначення «книжка написаних художником вибраних віршів». Просто запам’ятаймо той важливий факт, що найдавніший вірш цієї збірки датується 1983 роком, а в останньому йдеться про коронавірус та «ранні сутінки бога». Як пише сам автор, «так довго я живу на білім світі, що пережив поета Євтушенка». І річ тут, звісно, не в Євтушенкові: йдеться про часову тяглість майже у сорок років, протягом якої (тяглості) чи яких (сорока років) писалися ці тексти. Час не міг на них не позначитись. І ігнорування нами часу та його духу теж не може не позначитись на прочитанні цих текстів.

Отже, маємо такий собі ліричний щоденник (ще один сумнівний термін), який доволі чітко й яскраво свідчить про зміни настроїв та зовнішніх обставин, але також і про певну авторську стабільність в іронічному та критичному сприйнятті реальності. Щоденник цей писався, схоже, не надто регулярно, в ньому багато пауз, повітряних ям і розривів. А втім, навіть із урахуванням усіх цих пауз, навіть із розумінням того, що вміщені тут вірші писалися за різних політичних режимів (навіть більше: за керування різних генсеків та президентів незалежної країни) і суспільних умов, збірка ця залишає химерний і гіркуватий присмак свідчення про щось, що виходить і поза межі поезії (поезія ж часто не пояснює навіть себе саму, погодьмось), і, тим паче, поза межі політики. Ми можемо лише відчувати, як із часом змінюється інтонація поета (чи художника – як вам зручніше), як змінюється його ліричний герой (і його лірична героїня, безперечно, теж), як, відповідно, змінюється контекст, у якому ці вірші пишуться, як змінюється ландшафт за вікном, як змінюється погода на морі, як змінюється мова (а вона змінюється, так, – і це, можливо, найцікавіша трансформація!). Що нам потрібно, аби це відчути? Всього лише трішки уваги. І трішки самоіронії.